синдром "білого пальто"

синдром "білого пальто"- прийшла мені на думку така назва для нарцисизму. інколи це просто нарцисичні риси особистості, та і певний процент нарцисичності є у всіх - і це не завжди погано, треба вміти його конструктивно реалізовувати. але інколи нарцисизм захоплює усю особистість і стає вже розладом особистості.

слово "нарцис" часто використовується у зв'язці зі словами "аб'юзер", "токсичний" etc. але не все так просто. людина з будь-яким розладом особистості не лише іншим життя не дає, в першу чергу вона не дає його самій собі. інші - це похідне. цей аб’юз досить часто абсолютно не усвідомлений, ще й більше - він робиться з найкращих побажань, в що людина сама щиро вірить. вона намагається зберігати своє пальто білим та чистим з усіх можливих сил і якщо хтось цього не робить так само - "треба йому допомогти". ну а методи бувають різні.

людина не може дозволити собі бути не ідеальною. не успішною. не може пробачити собі невдач. і, дійсно, такі люди бувають цілком успішними та викликають захват. а якщо в когось не викликають - значить ті люди просто самі нічого не варті. але може розвинутися й нарцисична депресія на фоні якогось капітального провалу.

але не усвідомлюючи свій власний страх бути не ідеальним, сором, коли так може статися, вмикається такий захисний механізм, як перенос. людина не може пробачити іншим їхню неідеальність. бо сама собі не може цього дозволити. в неї високі вимоги до себе - й не менші до інших.

ця ідеальність може стосуватися різного. навіть бажання всім подобатися. й намагання досягти цього будь-якою метою. такий нарцисизму виглядає інакше - це можуть бути неймовірно зручні люди. вони бояться бути не успішними стосовно власного позитивного образу "гарної дівчинки (чи хлопчика)". вони, навпаки, можуть боятися сказати щось погане комусь, щоб не образити, навіть якщо це не "погане" якась дрібниця, яка ще не факт, що когось й образить.

це залежить від типу виховання, і які саме постулати воно несе - коли тебе сварять за те, що ти не найкращій учень/спортсмен/музикант, так і коли від тебе вимагають бути завжди ввічливою, милою, зручною. якщо в прямому чи переносному сенсі дитину за це луплять, то потім вона сама починає себе за це "лупити". а потім інших - якщо їй не можна, якого фіга це роблять інші. так прагнення до самовдосконалення стає і саморуйнівним, і токсичним для оточення. людина з нарцисизмом зачаровує. і ви її можете зачарувати, якщо близькі до її критеріїв ідеальності. але вона завжди рано чи пізно розчарується. і тоді почнеться те, що ми називаємо "аб'юзом". при тому вона сама може відчувати, що це ніби її зрадили, що вона жертва - ти був таким ідеальним, а з'ясувалося, що гімно. тож може вийти, що людина, яка вважає нарцисом свого партнера, насправді є ним сама. або ж обидва.

в цьому сенсі в мене є співчуття до людей з нарцисичним розладом. так жити дуже важко. але це не виправдовує відігрування сценарію своїх дитячих травм на інших. з цим треба працювати. цього не позбавишся на 100%, але можна зменшити, зробити більш усвідомленим та конструктивним. ну і якщо прагнення до ідеальності використати як мотивацію ідеально проробити свій нарцисизм?)) але тоді треба бути готовим зустрітися з терапевтом, який не носить біле пальто.