контакт

на днях опинилося у мене пташеня серпокрильця. а я ніколи не мала справ з птахами, а серпокрилець, як виявилося, взагалі пташка особлива. і злетіти з землі сама не може, і їсть лише комах.. що я не гуглила й не робила, і корм шукала, й намагалася допомогти злетіти, як під кінець другого дня я зрозуміла, що якщо пташеня залишиться в мене, то просто помре. тоді я згадала фразу свого вчителя “є спеціально навчені люди” і стала шукати орнітологічні асоціації, врешті решт на ранок наступного дня відвезла до волонтера.

 

до чого цей мій ліричний вступ:

 

інколи люди беруться так само "лікувати" себе книжками з психології чи переглядом ютуб-каналів, читанням блогів психологів і таке інше. це все добре (якщо інформація коректна), але це не заміна терапії. і чат GPT теж. бо немає живого контакту. а лише в ньому можна дослідити та вилікувати те, що заважає живому контакту з іншими людьми відповідно. а усе наше життя так чи інакше про контакт.

 

тому психолог, психотерапевт - це отак сама “спеціально навчена” вести комунікацію людина, так, щоб допомогти іншій людині. спеціально навчена - це про знання, як працювати. на базі усіх знань з того, як функціонує психіка людини, вміти це правильно використовувати - щось сказати, щось спитати, десь помовчати, вислухати, й інколи перебити також. але це і людина - з усіма її людськими особливостями. почуттями. і знову ж таки - спеціально спеціально навчена як і з ними обходитися в процесі взаємодії з клієнтом. оскільки ми усі як люди різні, то й скільки психологів - стільки ж індивідуального стилю роботи, нехай це й один і той самий напрямок психотерапії.

 

як обходитися зі своїми почуттями? кожен напрямок має свої погляди на цей рахунок, але усе це зводиться до того, щоб вміти їх витримувати. в гештальті ми розуміємо під "витримуванням" бути відкритим до почуттів так, щоб вони не зруйнували. власне, зі страху перед тим, що за відсутності абстрагування почуття зруйнують, психотерапевт від них намагається "втекти". проте ми (гештальтисти) спираємося на те, що якщо ми так з клієнтом будемо тікати, то й він зі своїми почуттями не насмілиться зустрітися й усвідоми їх.

без сумніву, це не просто. хай терапевт колись і мовчить усю сесію, він пропускає через себе - аналітично й чуттєво те, що говорить клієнт. але ще раз скажу - він навчений з цим обходитися. колись сказати про них, може й заплакати теж, інколи промовчати, але все це й особистісне й професіональне, що нерозривно пов'язано, коли ти працюєш з людиною.

 

врешті решт, коли з "витримуванням" виникають проблеми, терапевт йде з цим питанням на супервізією чи власну терапію, чи ще щось читає, навчається etc чи усе відразу. грубо кажучи, в нього є інструменти, але коли їх не вистачає чи вони ламаються, то він знає, куди за ними сходити чи як їх привести до ладу.

 

гештальт називають терапією контакту, хоча, звісно, він є в усіх напрямках, але буду говорити за той, в якому маю право сказати, що розбираюся. усе те, що відбувається в контакті клієнта та терапевта - безцінно. усе це матеріал для роботи. тому може неймовірно різнитися те, як проходить терапія в одного й того ж самого терапевта з різними клієнтами. бо різний контакт.

 

і от що цікаво, є такі моменти, де клієнти сприймають терапевта як функцію. об'єкт. безлику послугу. такий клієнт може часом навіть, грубо кажучи, розповідати терапевту, як йому треба з ним працювати. як взагалі треба працювати терапевтам. я прийшов за послугою, я плачу гроші за неї - роби так і те, як я кажу. ти як людина з твоїми почуттями мені байдужий. та й як професіоналу тобі теж ще не зрозуміло чи можна довіряти. і нескладно здогадатися, про що це в житті клієнта за лаштунками терапії. і тоді великим проривом буде здатність побачити в терапевті суб'єкт, не просто функцію, а людину.

а є клієнти, які не дуже враховують те, що терапевт все ж таки спеціально навчена людина. і дивляться на нього, на їх взаємодію, так само, як і з усіма іншими людьми. але інші люди, хай навіть серед них є і терапевти теж, в звичайному контакті не виконують терапевтичних завдань. і не мають.

тоді виходить інша ситуація - клієнт занадто переймається за терапевта. ніби терапевт не зможе витримати. вони соромляться щось сказати. вони хвилюються, що терапевт їх засудить. що вони напрягають терапевта чимось. хоча в них є проплачена законна година, щоб бути собою, хоча б тут, хоча б зараз. і терапевт може відчувати різне і знає, що з цим робити, щоб це допомагало, а не заважало роботі. це вже робота. тож теж - можна здогадатися, про що це в житті й контакті з іншими людьми теж. і теж про довіру - як інші переживуть мої почуття, як вони приймуть мене з ними. великим проривом в терапії тоді буде усвідомлення того, що мої потреби мають значення. що є не лише інші.

усе це, обидва варіанти - про довіру. і все - щоб не поранитися. просто різні моделі.

яке ж значення в нашому житті вона має..

а це ж лише пару варіантів, моментів, які можуть виникати в клієнт-терапевтичних контакті, і які є великою частиною роботи. клієнт приходить зі своїм внутрішнім світом до іншої людини зі своїм внутрішнім світом і на межі цих світів виникає контакт, людський контакт, який також використовується професійно. тому, на мою думку, з одного боку, терапія - це послуга, з іншого - ні. не можна, наприклад, надати послугу емпатії. але вона є частиною послуги психологічної допомоги.

знаєте, от тому мені часом складно сказати от, з якими запитами я працюю чи не працюю. бо я ж працюю з людиною, цілою особистістю. так само, як я не просто набір функцій, так само і клієнт для мене не просто набір проблем. тому я можу не працювати не з чимось, а з кимось, бо розумію, що я не зможу з цією людиною своїх тих самих навичок, яким я навчена, використовувати. не зможу і не захочу. й від запиту це не так вже й залежить. це щось про особистість, її цінності, які можуть йти в розріз з моїми настільки, що я не зможу не засуджувати, наприклад. це може бути банально зневажливе ставлення. витримування якого я просто не хочу. навіть лише годину на тиждень і за гроші.

бо терапія це про контакт. бо життя - це про контакт. і з кимось варто докласти всіх можливих зусиль, для його налагодження, а з кимось він не вартий і того, щоб в нього вступати.