неймовірні пригоди Клювки та однієї маленької дівчинки, що тікала від війни (терапевтична казочка на реальних подіях)

жила-була дівчинка. одного разу в її країну прийшла війна. вона віддала коробки зі своїми іграшками для закриття вікон, зробила собі кубельце в коридорі. вона не дуже лякалася вибухів, страшно було потім, коли не було світла. а ще не можна було подивитися мультиків. мама казала, що то через вибух на електростанції немає світла, але що таке той вибух та електростанція і як це пов'язано з мультиками було не дуже зрозуміло. 

потім вона покинула свій дім. свою кімнату. зі своїми іграшками та книжками. мама чомусь сказала, що всі узяти не можна. прийшлось обирати. узяли трішечки - лише півтори валізки. 

їхали довго. і вони не знали, де будуть спати. їй дуже хотілося нарешті десь зупинитися надовго. і не сидіти в темряві вечорами. але з ними була прикольна собака, з якою радісно було зустрічатися та гратися на зупинках в дорозі, поки у дорослих був час кави з цигарками.

вона проїхала через усю Україну. їй придбали кльову блакитну валізку. вона давно про таку мріяла. зустріла свою бабусю, що також вже виїхала з міста. попрощалася з батьком. і.. пішла перетинати кордон. 

вона з цікавістю дивилася, як на митниці її мама розкриває валізку. їй теж захотілося показати свою - "дивіться, в мене тут нема цигарок". працівники митниці посміхнулися, дивлячись на валізку, повну іграшок. вони пішли далі.

і тут сталося дещо неймовірне. вибіжав великий птах, вона була впевнена, що то казуар, вони читали з мамою про таких нелітаючих птахів. і він простягнув їй таке ж пташенятко. вона пригорнула його до себе і лагідно назвала Клювкою. потім вони з мамою ще сперечалися, щодо того, що це за птах - мама стверджувала, що це півник, але дівчинка не погоджувалася.

ця країна називалася Словаччиною. вона їй сподобалася. не усюди тебе зустрічають казуари. тут не було повітряної тривоги, можна було вмикати світло після 6ї вечора, на кордоні були класні волонтери, що пригощали солодощами та класна ігрова кімната. а ще їй сподобалося ночувати у церкві - там було багато іграшок і пані Бетка, з якою вони робили жабок-орігамі, що прикольно стрибали. і з нею була її Клювка, яку вона притискала до себе увесь день. символ безпеки, радості, безтурботного дитинства. того, що було втрачено там, 24 лютого в Сумах. 

наступного дня вони їхали до Варшави, до її любої тітоньки. зранку вони поспішали на автобус, священник їх відвіз на автовокзал, але вже в автобусі з'ясувалося, що Клювки немає. чим довший шлях, тим більше втрат. вона вже не вередувала щодо цього, але дуже сумувала. пропонувала повертатися в Україну знов через Словаччину, щоб пошукати Клювку. з втратою важкою змиритися. їх вже було багато. і от, Клювка теж втрачена. 

вона їхала автобусом, летіла літаком, їхала потягом, і думала, як там її Клювка. за один день з першого погляду вона її полюбила. напівсонна зайшла до будинку й в чому була, так і заснула. 

ранок у Франції теж зустрів її подарунками. у неї з'явилася подружка кицька на ім'я Цукерочка. але інколи вона думала.. а де ж Клювка? як там Клювка? 

пройшло більше 3х місяців у Франції. вона повернулася додому зі школи. крізь штори вона побачила, як на підвіконні, поряд із солодощами, хтось виглядав. вона підійшла й не повірила своїм очам - Клювка прилетіла до неї. 

Клювка дуже хвилювалася, куди поділась Маргарита, й усюди її шукала. і довго літала Словаччиною, а потім подалась далі. там одна пташка їй нащебетала, що бачила, як злітав літак до Франції з такою дівчинкою, у куртці з квіточками, шарфом з пінгвіном та рюкзаком-лисичкою, і Клювка зрозуміла, куди треба летіти. закупившись солодощами у супермаркеті Клювка вирушила в довгу дорогу. 

вони нарешті разом. і щасливі, що знайшли одна одну. втрачене може повертатися, а мрії збуваються. інколи просто треба попросити та трохи почекати. 

p.s. дякую всім, хто допоміг Клювці прилетіли зі Словаччини до Франції та створити цю невеличку, але важливу історію ❤️