прийняття

прийняття не тотожне смиренності. не значить вдоволеності. не значить виправдання. це не про те, щоб змиритися й жити так, як і раніше. не про згоду з тим, що відбувається. не значить, "що так можна", а, скоріш, що "і так може бути теж. це є насправді". це погляд у реальність таку, як вона є. усвідомлення дійсного стану речей.

я бачу прийняття як певний внутрішній стан, до якого лежить свій шлях. і на цьому шляху й у цьому стані - можна зробити різні висновки, які можуть призвести до різних дій.

коли мені кажуть про те, що хочуть щось прийняти, то вже з цих слів зрозуміло, що прийняття зараз немає і поки не може бути. бо в прийняття свій цикл. інколи й не один. і він може мати різний формат.

найпростішим прикладом можуть слугувати стадії проживання горя, втрати. як прийняти те, що важлива для тебе людина померла? що зруйновано твій дім? що йде війна? що ти втратив усе? але це реальність і нікуди від неї не діти я, хоч приймай, хоч ні. але з прийняттям в ній більше шансів вижити. прийняття не є згодою. це визнання, що так, цей жах насправді відбувся чи відбувається.

спочатку може бути шок, заперечення, дисоціативні стани.. відчуття, що задихаєшся, панічна атака.. дереалізація, усе в тумані, холод в тілі, такого не може бути. це просто страшный сон. я просто маю прокинутися від жахливого сну. але він не закінчується, і ти не прокидаєшся, тому що це не сон.

почуття можуть бути різні. якщо це щось загрозливі, або таким здається, то буде страх, тривога. якщо це щось, що кардинально не підходить тобі, то буде злість, розчарування.. це вже щось про наближення до реальності й прийняття. і це важливий етап, адже з прийняття ситуації ти можеш щось з нею зробити. є справжня загроза й почуття страху в ній цілком логічне, і тоді можна і треба рятувати себе. якщо ця ситуація дає надію, що ти можеш щось зробити і змінити її.. то інколи це реально, і можна це зробити. адже в злості багато енергії і вона є рушійним механізмом змін. 

прийняття - це не згода, це те, що допомагає рухатися далі.

і часто це дійсно рятує або щось змінює. етап усвідомлення, переоцінки та змін. але інколи зміни неможливі, а ти застрягаєш в надії щось змінити. ситуацію, іншу людину або себе. і просто зависаєш у постійному напруженні та незадоволеності. з одного боку злість допомагає вирішити питання, а з іншого, вона про те, що в тебе є надія, що ти їх вирішиш.

а надія - дуже хитра річ. без неї жити неможливо, але і з нею теж, коли сподіваєшся досягти неможливого. це самі страждання.

хто скільки може так зависнути в цій надії на неможливе - питання суто індивідуальне. хтось живе так усе життя. 

тож для прийняття необхідно розплющити очі і втратити надію щось змінити. зневіритися. це найскладніший емоційно етап, тому ж до нього так важко прийти. але він необхідний. ти не можеш воскресити того, хто помер. ти не можеш відмінити те, що йде війна. реальність не зміниться від того, що ти її не визнаєш й гадаєш, що сонце, яке сходить щоранку і заходить щовечора, раптом буде світити увесь час чи навпаки. але ж, з потреби у світлі в ночі та його відсутності вдень винайшли електрику.

прийняття не значить бездіяльності. це стан, з якого може вийти просто інша діяльність. не витрата сил на те, щоб змінити те, що неможливо змінити, або взагалі, або бажаним для тебе шляхом тощо.

пройшовши через шок, тривогу, злість, розчарування та відчай, наступає смуток. безвихідь. нічого не поробиш, маємо те, що маємо. смуток - це туга за минулим, тим, як було. тож на цьому етапі вже є усвідомлення того, що більше сподіватися марно. це момент прощання з ілюзіями. якщо не "втекти" з нього, то це дуже корисно, адже призводить до переоцінки цінностей, стосунків, себе etc. згодом з цього випливають висновки. можуть бути гойдалки і в них. а може бути й затяжна депресія.

і ось воно, прийняття. усе так, як є. дії при цьому можуть бути різними. наприклад, прийнявши іншу людину такою, як вона є, можна її зрозуміти, погодитися і знайти якийсь варіант взаємодії. але можна прийняти і не підтримати, не погодитися на такі стосунки. але спочатку треба прийняти. усе це дуже ситуативні та індивідуально. 

в залежності від того, як саме ти проживеш свої почуття, обміркуєш ситуацію, переосмислиш своє життя та переоціниш свої цінності. щось зміниться.. але ніхто не знає як і куди.