ностальгія

 

"знаєте, ностальгія – це заперечення. заперечення тяжкого сьогодення…" 

х/ф "Опівночі в Парижі

різні почуття не існують одне без одного. вони поєднуються, трансформуються, виходять на нові рівні.. перекликаються.. стосовно однієї і тієї ж самої ситуації можна виділити окремі пари почуттів. якщо дуже примітивно, то в ситуації небезпеки, наприклад, можна відчути страх, щоб сховатися або злість, щоб напасти самому. буває і страх, за яким прихована злість, а буває і злість, за якою несвідомо прихований страх. і може бути і те й інше одночасно, але щодо різних аспектів однієї ситуації. як ревнощі, наприклад. страх втратити людину та злість на неї чи того, через кого це може статися. страх завжди про майбутнє, нехай і недалеке, де ще незрозуміло, що буде, але здається, що буде щось небезпечне. злість - про теперішнє, діяти тут і зараз, бити на випередження. 

такою ж парою протилежних, але, насправді, нерозривно взаємопов'язаних, є почуття радості та смутку. радість - про теперішнє, смуток - про минуле. і вони просто не могли б існувати одне без одного, як і відрізки часу, які нам відомі. наврядчи хтось сумує за тим, що колись йому робило боляче. навпаки, ми радіємо тому, що зараз цього немає. ми сумуємо якраз за тим, що дарувало нам радість. за тими, з ким нам було добре. за часами та митями, в які ми відчували себе щасливими...

усі ці почуття необхідні нам для повноцінного осмислення та проживання життя. усі ці почуття, направлені в різні часи. як роза вітрів. своєрідний компас нашої душі. якою би' не була популярна зараз ідея про "бути в моменті", ні один момент у теперішньому неможливий без минулого та майбутнього. зараз добре тому, що це краще ні теж, що було, і через те, що зараз добре, є надія, що й далі буде так само. але ці моменти бувають різні, й усі вони пов'язані з минулим та майбутнім.

інколи стрілка компасу майже зависає на якомусь напрямку. у тривожно людини - на майбутньому, у депресивної - на минулому.. буває це одночасно, просто про різне. печаль про минулі мирні часи, тривога, страх за життя, дім... злість на тих, через кого це відбувається. радість, коли є якісь досягнення з нашого боку. надія на те, що війна скінчиться.

ловлю себе на тому, як застрягаю в минулому, щоб не було. я зависаю у спогадах про часи та моменти, коли відчувала себе щасливою. я радію тому, що це взагалі було, але не можу зупинити сліз, бо це ж - було, а не є. було, і ніколи не повториться. не повернеться. спогади проносяться у моїй свідомості і я потопаю в них. буває дуже надовго. з якимись - назавжди.

але ця печаль важлива. якби її не було, ми б ніколи нічого не цінували. вона нас цьому навчає. вона дає можливість зробити висновки. шукати шляхи, як повернути радість в своє життя, адже якщо ти сумуєш, значить, ти точно знаєш, як це - радіти.