Наполеон

добралася я нарешті до фільму "Наполеон", що вийшов минулого року. не буду зараз вдаватися у певні історичні неточності, фільм художній. і я спираюся не лише на фільм. суть не у цьому і я не історик, але й без історії тут ніяк. мова не лише про фільм, а про постать Наполеона яка мене найбільше зацікавила вже живучи у Франції. ну і війну як таку, звісно.

я любила слухати розповіді дідуся про Другу Світову. перед сном, замість казочки на ніч, я просила його розказати мені щось про неї - він з "дітей війни" і я слухала про те, як вони жили тоді - землянки, його полон і так далі. ну і, звичайно, мені читали, і я читала класичну російську літературу. так, мені казали, що вона найвеличніша - і це не про меншовартість української, насправді, а глобально. мама казала, що у них не було зарубіжної літератури у школі - була російська та трохи української. отож, господи, те "Бородіно" Лермонтова я досі пам'ятаю. я ще читати не вміла, але скільки мені його читали. а як легко в поетичній формі промивати мізки! кажу ж, досі пам'ятаю. якось же воно так закарбувалося, що Наполен поганий, а от Кутузов молодець. доречі, Кутузов, а не російський імператор Олександр. але ж Наполеон був й імператором, і главнокомандувачем. ах, яке неймовірне стратегічне рішення - самим спалити Москву, щоб ворог не пройшов. ну як таке можна уявити? от реально, ви уявляєте, щоб ми Київ спалили? я сподіваюся, таке ще нікому в голову не приходило. теж мені героїчний вчинок. це не стратегічна геніальність, це відчай. я не вважаю, що Російська імперія тоді виграла. вона програла. війська відступили бо не з вогнем же й пустим містом воювати.

але ж те чортове "Бородіно" з усіма історичними фейками про війну з Наполеоном десь сиділо в мені, хоч я про нього не думала. коли ми тільки приїхали до Франції і перший час жили у селі, якось повезли клас моєї доньки на екскурсію, на острів Іль-д'Екс. по приїзду вона показала мені сувенірну монетку і трохи розповіла, що бачила. вони відвідали фортецю, яку "перепланув" Наполеон, щоб острів став ареною битви з англійськими морськими силами. і тут імператор провів свої останні дні у Франції, перш ніж вирушити на острів Святої Єлени у вигнанні. і тут в мене стався когнітивний дисонанс. "поганий" Наполен.. читаю біографію. Наполеон - національний герой Франції. тут мій когнітивний дисонанс досяг свого піку. я опинилася в іншій реальності. 

спалили Москву. вау, які круті. але то для росіян круті, а для французів дурні. вони б не спалили свій Париж. окупації може не так і опиралися б, але не палили б. що подумали французи, побачивши спалені землі? - як так можна було палити свою рідну землю? це відсутність врожаю, люди без житла, та хто зна, чи там людей не попалили теж. це ж самознищення. типу перемогли. який би не був той Наполеон, але про Францію якось думав.

вибачте, що процитую того ж Лєрмонтова, але це для розуміння усього абсурду:

"Изведал враг в тот день немало,

Что значит русский бой удалый,

Наш рукопашный бой!.."

бой. рукопашный. та програвали вони в рукопашному бою, тому й спалили з відчаю Москву. у відповідь на це процитую Наполеона: "Невіглас має велику перевагу перед людиною освіченою: вона завжди задоволена собою."

щодо фільму. я слава богу вживу не бачила, але кадри з теперішньої реальності є. битви то завжди жах. але! коли дивишся отак наглядно ці баталії, а прямо зараз відбувається війна в твої країні сприйняття вже не просто як подивитися історичний фільм на військову тематику. тим паче, коли мертвими лежать не солдати з рушницями, а діти.

що ж інакше? та ось це й інакше. правила. яка не яка гідність. гармати на полі бою, а не бомби у будинки мирних людей. хіба можна назвати перемогою завоювання території тим, що просто усіх там повбиваєш? хіба це не жалюгідно стріляти у беззбройних простих людей? з ким ці "великі" ведуть війну, коли бомблять будинки для людей похилого віку та пологові? думаю, воїни тих часів, якби подивилися на теперішню війну були б у культурному шоці. це не лише антигуманної - ок, війна завжди антигуманна, але це ще низько. про крадіжки унітазів я взагалі мовчу.

ну окупують вони Україну і що далі? це ніколи не стане їхньою перемогою. з ким і за що вони взагалі боролися й їм самим, солдатам, навряд чи зрозуміло. я якось думала про питання правил війни, коли сказали, що Росія їх повністю порушує.. я задумалася - блін, ну які можуть бути правила у того, що першочергово посягає на права іншого. але я зрозуміла. є бій за правилами, а є без правил. а бій без правил - це мордобій та й усе. насилля заради насилля. і влада, здобувати такою "перемогою", яка може триматися тільки на страху, без авторитету - рано чи пізно закінчиться державним переворотом. ми якось розбирали на політології в універі це питання, яка в тему була якраз в період початку війни 2014. викладачка сказала цікаву річ - диктаторський режим найчастіше обвалюється через політичну еліту, яка розчаровується, яка втрачає повагу до лідера і якій цей режим стає невигідним або через державний переворот, хоча це певним чином пов'язано. Гітлера перемогли не лише через дії інших держав, але й тому, що багато німців теж не було в захваті від нього. ті, хто несе руйнування в інші країни, руйнує спочатку свою.

тому постать Наполеона видається мені цікавою. так є специфічною в своїх імперських амбіціях, подекуди доведених до абсурду, але він сам щиро вірив у те, що зробить всім життя кращим, хоча, напевно ж, не усім. він сам себе коронував, і сам зрікся престолу. типу, так краще для Франції, ви вважаєте? ну і піду я від вас, ок. напевно, він все ж таки дуже любив свою країну. є теорія, що в нього був біполярний розлад, і, чесно кажучи, читаючи його біографію, напевно якась доля правди тут є. 

частково війна з Російською імперією відбулася через те, що він пішов рятувати Польщу від неї. звичайно, з метою захопити і ту й іншу, але підозрюю, що в такому випадку Польщі жилося б краще за Наполеона, аніж за царя Олександра. він заклав основи сучасних західноєвропейських держав. його бачення імперії це своєрідний формат Євросоюзу на той час. чому люди з країн, що були французькими колоніями та обрали незалежність так часто емігрують у Францію? я це бачу на власні очі. чому Наполеону допомагали тікати з острова, коли він вперше зрікся престолу? куди його відправили у заслання? він мав авторитет.

"Моя справжня слава — не в тому, що я виграв 40 битв: одне Ватерлоо закреслило їх усе.  Те, що житиме вічно, — це мій цивільний кодекс." 

Наполен I Бонапарт

чим відрізняється та війна від Другої Світової та нинішньої ще? Наполеон сам йшов на поле бою. імператор власноруч бере меч і з такою ж вірогідністю померти як й інші солдати йде воювати. необдумано, звичайно - що б робило військо, втративши головнокомандувача? дурні амбіції. але це заслуговує чисто по-людськи на повагу. я не підтримую жодну війну і насильство. але якщо вже є бій, то це має бути бій рівного з рівним - солдати з солдатами, імператор пліч-о-пліч зі своїм військом. а імперські амбіції Путіна та дії його війська (якщо його можна так назвати) - жалюгідні.

я знаю, що від цього не легше. це просто мої роздуми. так моя злість стала більше схожою на відразу.