​чого ти хочеш?..

для успіху зроби це, для багатства те, для особистого життя це, для популярності те... ну, цього не мало ж, правда? і ти дивишся на тонну цієї реклами і замислюєшся... що тобі усе це може треба зробити.

але перше питання має бути іншим. чи хочу я усього цього?

а як же можна не хотіти! це ж так важливо. усі про це кажуть. ти апріорі маєш це хотіти.

для мене це як ото, пам'ятаєте, на базарі казали "візьміть оцю кофточку, усі такі беруть".

ок, добре хотіти і мати можливість працювати над цим. але ж можна і не хотіти. і це не гірше. хтось хоче кофточку яку всі носять, а хтось навпаки. а хтось не носить кофточки взагалі.

найчастіші маніпуляції в політиці та рекламі. може ти й не думав, і воно тобі не треба, але тебе "м'яко" змушують повірити у важливість чогось і захотіти це мати. коли про щось кричать з усіх рупорів, рупор вмикається в твоїй голові. ти маєш це мати. ти маєш таким бути. і от, будь ласка, рецепт! слово "хотіти" десь загубилося. ніби заочно мається на увазі, що ти цього хочеш. і ти не встигаєш усвідомити свої потреби та бажання сам.

а потім люди кажуть про себе чи про інших - немає мотивації. немає мотивації - це нема бажання. потреби. чи просто фізичних/моральних сил на даний момент, але це теж про те, що потреби на часі інші.

я дуже обережно ставлюся до питання "які установки заважають досягти бажаного". беззаперечно, це часто велика частка проблеми, ті установки. але буває що це "бажане" - теж установка. ти не досягаєш, бо просто не хочеш, це "рупор" волає, що ти маєш бажати.

перед тим, як слідувати інструкції "як стати принцесою" треба зрозуміти, чи хочеш ти нею бути. як можна не хотіти бути успішним, багатим, знаменитим etc? а от і можна. комусь пофіг на кар'єрне зростання і він відпрацює свої 6 робочих годин, йде додому і до наступного ранку про роботу не згадає. і йому буде з цим ок. хтось цілком задоволений своїм життям з середньою зарплатою і не мріє стати мільйонером. хтось не хоче бути знаменитим. і ще задля цього часто треба чимось жертвувати. а не всі готові. інші пріоритети. і чи треба це пропрацьовувати? не хочеш - не треба.

мені інколи кажуть - а чого ти не робиш отак і так? ти б швидко стала популярною. а я не прагну популярності. роблю як хочу. стану популярною чи ні, то вже неважливо. я не впевнена, що воно мені треба взагалі. я просто хочу робити те, що я люблю.

рекламний хід, відомий, певно, усім психологам - зробіть отак, і буде вам по 10 клієнтів на день. нібито я маю хотіти цього. не треба мені 10 клієнтів на день. тим паче, від такої сумнівної реклами.

якось донька підійшла до мене і каже: хочу на танці. чи на гімнастику. я вирішила їй показати відео з різними видами танців, з гімнастичними виступами, щоб вона побачила як це все буває. далі щось ми про це розмовляли, за виступи, змагання та конкурси (бо от завжди ж усе зводиться до підготовки якогось виступу). а вона мені каже: я не хочу виступати. я не хочу брати участь у конкурсах. я хочу просто так, для себе.

і знаєте що? я подумала, як же це класно! не те, що вона цього не хоче, мені пофіг, хоче чи ні, аби подобалося та їй було добре. хоче успіху - я її підтримаю, просто для себе - я не наполягатиму на успіху. але я дійсно зраділа тому, що для неї є найбільш цінним власне задоволення від процесу і вона це усвідомлює. мета - не успіх, не увага. мета - просто задоволення.

а от коли подобається процес, то результат просто закономірно витікає з нього. звісно, треба прикладати зусилля. й інколи вони нудні. але прагнення вже зав'язане на бажанні, власному усвідомленому бажанні. на першому місці - зрозуміти, чого ти хочеш.

тому це питання таке популярне в моїй роботі. не відразу це іншим зрозуміло. от прийшла людина, розповідає про свої проблеми, а я питаю - а чого хочеш? навіщо питати, ніби ж якщо людина озвучила проблему - певно, вона хоче її вирішити? та треба ту проблему ще поусвідомлювати. бо багато чого може можна хотіти і не хотіти. хтозна, чого хоче саме цей клієнт саме зараз. він теж може не знати. він може і нібито й нічого не хотіти.. але то довгі інші історії.