про логіку та свободу

математика - цариця наук. а я б сказала, логіка. вона є базою для усіх наук. для всього в житті. бо навіть ірраціональне має логічні пояснення.

психічні захворювання, різних рівнів, сфер та тяжкості так чи інакше зачіпають логічне мислення та емоційні реакції. інколи й інтелект - як наслідок або як причину. в різних пропорціях.. але не в усіх захворюваннях вони є першочерговими. це може бути як реакція на подію.

розлади інтелекту (раніше розумова відсталість), деменція - першочергово інтелект.

первинно психотичні розлади (напр. шизофренія, шизотиповий розлад) - логіка (інтелект при цьому може бути дуже високим, емоційна сфера зачіпається як наслідок)

афективні розлади (наприклад БАР, депресія) - емоції (з інтелектом та логікою усе може бути добре, але вони можуть постраждати внаслідок афекту, якщо це психотичний варіант)

усе це не залежить від зовнішніх подій.

при розладах які мають причину, що криється в життєвих обставинах, психологічних - усі ці сфери можуть зачіпається як наслідок. але це можна виправити. і без ліків. було б бажання.

є ще купа інших регістрів, але суть не в цьому.

я хочу зараз взяти до розгляду деяку симптоматику з психотичних станів, а саме - маячення чи марення ("бред" російською). просто для наглядного гіперболізованого прикладу порушення логічного мислення (це не лише шизофренії стосується). мені здається, в нинішню епоху інформаційних технологій це особливо важливо. коли тебе заплутують, коли ти заплутуєшся.

марення буває різного типу, і один з них - паранояльний синдром - найбільш легка форма маячного синдрому, що виявляється поступовим формуванням первинного систематизованого монотематичного певного змісту: марення переслідування, величі, винахідництва, ревнощів або іпохондричного з ґрунтовністю мислення та стіничністю афекту, але позбавленого безглуздості і розвивається при незміненій свідомості. систематизованість марення означає, що вона має досить струнку логічну систему доказів (але їх наявність не робить висновки валідними!), при цьому, немає таких розладів сприйняття як галюцинації, наприклад. і досить часто ця паранояльна маячня може формуватися з надцінної ідеї - судження, що виникає в результаті реальних обставин і виводиться з особистості, її установок, але супроводжується невичерпною емоційною напругою і переважає у свідомості над іншими судженнями, в результаті чого  людину охоплює надмірна одержимість у досягненні будь-якої мети.

я наводжу це як гіперболізований приклад мисленнєвих, логічних похибок, які можуть статися з усіма, а не для розбору марення взагалі.

на отаке масове марення мені часто схожі срачі в соц.мережах. помітьте, що дуже рідко в дискусіях хтось з кимось врешті решт погоджується. кожен гне свою лінію зі своєї "надцінної ідеї" вибудовуючи свою систему доказів, в яку зачинені двері для іншого. тому, по-суті, це монолог. ніхто нікого не чує, якщо тільки той інший не поділяє точку зору іншого. немає простору для зустрічі. немає ніякого прийняття інакшості. власне, тому слова про "єдність" почали викликати в мене неоднозначні відчуття. бо часто це просто гасло, за яким стоїть роз'єднання. питання, хто що вкладає у це поняття? єдність - це стати усім однаковими чи бути разом не дивлячись на розбіжності? а оскільки однаковими стати просто неможливо (можна робити вигляд, чи засунути свою індивідуальність, свою думку глибоко у несвідоме), то ідея єдності з такої позиції приречена на провал.

це може здатися анархічною ідеєю, яка призведе до хаосу. але як і анархізм не про хаос, так і я про банальні права людини. от тут єдність в обох сенсах має бути.

але, певно, це так само складно, як і визначити, що таке свобода. мені подобається визначення Віктора Гюго:

"Загальний закон - це свобода, яка закінчується там, де починається свобода іншого".

напевно, тому в усіх демократичних країнах прописано конституційне право на свободу думки, слова, віросповідання. загалом, мені здається, можна просто спиратися на Декларацію прав людини - і якщо ми в цьому будемо єдині, то зможемо бути різними без шкоди один для одного.

з неприйняття різності починається булінг, срачі (так, саме срачі, а не дискусії, в яких кожен аргументовано виражає свою думку і здатен вислухати та сприйняти думку опонента), дискримінація, шовінізм, війни. бо або ти такий як усі ми (певна соціальна група) - то ти наш друг, а як ні - то ворог. і тобі знайдуть мільйон "доказів" того, чому це так. цілі трактати писали про нижчі раси, поганий капіталістичний світ і тому подібне. але ж ви розумієте, що за вуха можна притягнути усе що завгодно. нав'язати що завгодно. а ще круто крім "доказів" на користь своєї ідеї знищувати усе, що може поставити її під сумнів. і, вуаля - ефективна пропаганда готова, пригощайтеся!

тому коли неприйняття різності досягає критичного рівня, то спілкування інколи нагадує мені дискусію з паранояльною людиною. вона має оцю струнку систему доказів, і її неможливо переконати. більш того, ти й сам можеш їй повірити. ці люди здатні легко заплутати навіть психологів та психіатрів. і якщо ця людина керується надцінною ідеєю, то можуть бути різні наслідки. звісно, що може бути світла чи безневинна надцінна ідея, яка призведе до написання прекрасних картин, музики чи літератури, чи забрати усіх безпритульних тварин додому. але може бути й інше - згадайте Гітлера, Сталіна. та чого далеко ходити в минуле - Путіна. але я підозрюю, що там є і дещо інше.

один з законів логіки полягає в тому, щоб використовуючи правдиві, правильні посилання зробити правильні висновки, умовивід. все просто. порушення виникає на межі переходу від посилань до висновків. узята правильна інформація, а висновки з неї зроблені хибні. це як взяти правильну адресу сайту, а потрапити на інший, і стверджувати, що це саме той сайт, бо в тебе ж правильне посилання. а це може бути просто глюк, збій в системі. коли таке трапляється з нашою психікою, то особливо складно визначити, що є правильним.

наведу клінічні приклади марення: камери спостереження створені для спостереження (логічно) - у приміщеннях, де встановлені ці камери спостерігають (логічно) - значить (умовивід), за мною стежать, мене переслідують (не логічно). жінка нафарбувалась, вдягнула гарну сукню (факт) - вийшла з дому (факт) - значить, вона мені зраджує (не факт).

я, звісно, перегибаю палку, але завдяки тому, що нинішнє інформаційне поле перенасичене різною інформацією, і найчастіше дуже спотвореною (сама була свідком цьому, притому в офіційних медіа), дуже важко зберегти критичне мислення. не втратити своїх логічних здібностей. і якщо з правдивої інформації можуть будуть хибні висновки, то з неправдивої шансів взагалі мало. тим паче, що ці висновки часто вже роблять самі автори таких статей/репортажів. їх за тебе вже зробили. а якщо це ще й емоційно заряджена тема, травматична і/чи людина, що отримала цю інформацію має якусь принципову позицію чи справді надцінну ідею, то результат може бути жахливим.

натрапила на безневинний допис про класифікацію поколінь, можливо, ви в курсі: велике покоління, мовчазне покоління, бебі-бумери, покоління Х, покоління Y (міленіали), покоління Z (зумери), покоління Альфа. і були коменти, що покоління Z - це рашисти.. бо літера Z - їх символіка. думаю, хибність такого умовиводу пояснювати не треба.

ризикну, наведу ще приклад мовного конфлікту: усі ті, хто напав на Україну - говорять російською (не всі, до речі, але логічно, що більшість говорить), значить вони вороги (логічно). усі, хто говорить російською вороги України (а як же українці в самій Україні, які стикаються з усіма наслідками війни і говорять і російською теж?). для мене це з цієї ж серії.

і, знову ж - усі ці нелогічні умовиводи базуються на логічних причинах, вони мають пояснення. військовий, що має ПТСР, опиняється у метро і чує гуркіт колес, шум натовпу, що усе разом нагадує бойові дії і в нього вмикається відповідна реакція. звуки в метро з точки зору логіки не мають ніякого стосунку до війни і не в чому не винні, але з точки зору логіки процесів, які відбуваються у травмованій психіці - логічно, що це може бути тригером. проблема в тому, що нерідко проводиться ототожнення того, що стало тригером з тим, що було причиною. як я колись натрапила на гнівну статтю дівчини, яка стверджувала, що психолог її ретравмувала тим, що їй (психологу) треба піти до кота (на декілька хвилин), бо в клієнтки була дитяча травма відторгнення й це спрацювало як тригер. якщо є травма, то тригером може стати багато чого! але це не ретравматизація, якщо це не є дійсним повторенням травматичного досвіду. а якщо це психічний розлад зумовлений внутрішніми чинниками, як-от шизофренія чи БАР, то тригери ще більш непередбачувані. випив кави - влетів у маніакальний психоз. але ж кава сама по собі психоз не провокує. інколи сигара це просто сигара, як казав Фрейд.

наше суспільство травмоване, що цілком логічно. але це робить ні метро, ні кота, ні психолога в метро з котом чи латинську абетку у цьому винними, бо травма зумовлена іншими дійсно небезпечними подіями.

і тут я повернусь до теми свободи.  що надасть більше неправдивої інформації і спонукає зробити хибні висновки - свобода слова чи цензура? свобода слова - кожен пише/каже що хоче, і тому неправдивої інформації буде більше і потрібна цензура (щось подібне я вже неодноразово читала в коментарях)? чи навпаки? чим менше свободи слова у суспільстві - тим більше неправдивої інформації, бо подається лише та, яка відповідає "політиці партії". як зрозуміти? дивлячись на світовий історичний досвід мені здається, що другий умовивід логічніший. бо там де є свобода сказати що хочеш, там є і свобода обирати що хочеш з різної інформації і що хочеш з нею робити. якщо ти обмежений цензурою - ти не маєш вибору. згодом, ти перестаєш мати вибір навіть думати інакше. від усвідомленого мовчання до несвідомого не говоріння та врешті решт немислимого. а ще й на травмовану психіку усе це прекрасно лягає, бо має емоційний заряд.

це було в Радянські часи, це було у фашистській Німеччині, це є в Росії зараз, і, нажаль.. це починає відбуватися з Україною. логіка травмованого війною суспільства, логіка воєнного стану? усе разом? але тенденція така-собі, як на мене. нажаль, я це вже побачила, на досить глобальному рівні, вище за срачі в коментарях. видалення "неугодних" постів з фейсбуку, заборона без наслідків для кар'єри давати інтерв'ю незалежним, не затвердженим державою списком медіа.. але звісно що ця інформація у цензурованому суспільстві не може бути доступна, а тому і перевірена вами. я не закликаю вірити, а пропоную критично поспостерігати, відійшовши на декілька кроків від вже сформованих уявлень. і зробити саме ваші власні висновки. я теж спостерігаю. далі буде..