пост-контакт

якось так символічно ця весна була насичена завершенням навчальних проектів. відносним завершенням, звичайно, але якось це нагадало шкільні та студентські роки. у квітні - випускний іспит з клінічної психології, у травні - екзамен B1 французької (це насправді тільки початок, і як я його склала я ще не знаю, але сам факт екзамену - вже про якісь підсумки), і от я завершую нарешті закривати всі сертифікаційні вимоги 2го ступеню гештальт-терапії - буквально на днях оформила останні протоколи. я навіть опинилася в якійсь розгубленості від наявності вільного часу. згадала, що давно не дивилася кіно. і вмикнула ввечері французьку комедію з розмовляючими котом та собакою. комедію, а не триллер чи історичну драму, як зазвичай. абсолютно безглузду))) але смішну, так.

можна знов зараз кудись податися. але ні, не зараз. це час пост-контакту, завершення, асиміляції пережитого досвіду. нерідко йому не надають значення. але в циклі контакту усі етапи важливі.

контакт - це про усю нашу взаємодію. з собою і зі світом. з людьми, з роботою, навчанням, з їжею, книгами, фільмами. спочатку ми не дуже розуміємо, що саме треба, ми придивляємося, принюхоємося, прощупуємо грунт - це преконтакт. це як коли ми обираємо їжу з меню у ресторані, потім дивимося на неї, вдихаємо аромат - це те, що нам треба? нам потрібно познайомитися, на початку взаємодії з чимось чи кимось. а, можливо, вирішити, що у ту взаємодію взагалі не треба вступати. потім наша енергія підвищується, і поступово ми йдемо в контакт. ми задовольняємо свою потребу. ми дивимося фільм, їмо їжу, яку обрали. йдемо на побачення, на зустріч з друзями. в довгостроковому форматі - це взагалі етап, коли усі ці стосунки відбуваються. а потім, коли потреба задовольнилася, починається етап пост-контакту. і ось тут ми асимілюємо усе, що було. може здаватися, що це не так вже й важливо. бо контакт-то вже відбувся. але треба усвідомити цей досвід. зрозуміти, чи підійшла тобі та їжа, яку ти и їв, чи візьмеш її наступного разу. чи ти хочеш ще щось інше? чи наївся? дати собі час переварити. інакше ти будеш або накидуватися, допоки не знудить, чи їсти те, що тобі не до смаку, й не отримати ніякого задоволення, чи нашвидкоруч щось з'ївши, побігти робити інші справи й через півгодини відчути голод.

якщо не проживати якісно етап пост-контакту, ми постійно будемо натрапляти на одні й ті самі граблі. усі етапи циклу контакту важливі.

вираз "завершити гештальт" не просто так виникнув. свідомо чи ні, нас хвилює те, що ми не довели до кінця. той досвід, який ми не обробили як слід. й усе залишилося "підвішеним у повітрі". ми не завершили. ми не попрощалися. і після цього вступ у новий контакт буде тягнути за собою помилки минулого. якщо ми говоримо безпосередньо про людський контакт, то очевидно, що без конструктивного завершення розмови, наступна конструктивом теж навряд чи почнеться. від того, як ми попрощаємося буде залежати те, як ми привітаємося наступного разу.

зараз я проживаю свій пост-контакт. глобально, звісно, контакт не закінчився, але завершився великий його етап, символічний для мене. я прив'язана до таких моментів, коли конкретно визначено, що щось завершилося - типу як отримати диплом чи сертифікуватися. тоді я можу повноцінно собі присвоїти те, що відбулося, і те, ким я тепер є. а потім з цього народиться щось нове. щось, я буду робити з тим, що було до цього.