недообстежені на здоров'я

інколи кажуть, розмежовуючи психолога/психотерапевта/психіатра, як ключову відмінність, те, що психолог працює з психічно здоровими людьми. і я з цим не погоджуюсь.

якщо хтось працює у сфері ,"психо-" то рано чи пізно до психолога прийдуть ті, в кого є розлад, що потребує медикаментозного втручання, а до психіатра ті, кому потрібні не таблетки, а допомога психолога.

чи багато людей отак відразу знають, що в них є якийсь розлад? якщо людина прийшла не з запитом на клінічну психодіагностику, а на звичайну консультацію. це буде запит про міжособистісні стосунки, роботу, навчання etc те, з чим ми стикаємося постійно. і такі проблеми можуть дійсно періодично виникати у кожного. те, що корінь проблеми у розладі може стати зрозуміло в ході роботи. а як швидко, то вже залежить від багатьох факторів. звісно що, коли виникне підозра на розлад, то варто відправити до психіатра, але це теж не виключає роботи з психологом. чи він має сказати "все, тепер тобою займуться психіатри, я не працюю з психічно хворими"?хоча знаючи діагноз психологу стане простіше працювати, а він же й до цього працював, й очевидно успішно, раз таки запідозрив розлад, який підтвердився.

це вже пахне стигматизацією. та й хіба у людей з розладами не може бути й психологічних проблем, які не пов'язані з ними? хіба людині з розладом, як тільки його діагностують раптом стає не потрібна звичайна психологічна підтримка? це як хірургу сказати "я не оперую людей з вадами зору". в хірурга інший профіль, він НЕ лікує вади зору, але в своїй сфері він лікує будь-кого. так само психолог - він не ставить діагноз, (навіть клінічний психолог пише патопсихологічні заключення, а потім вони передаються психіатру і той їх враховує при постановці діагнозу), не призначає ліки, він не лікує сам розлад. він допомагає жити це життя людині, яка має цей розлад, і з медикаментозною підтримкою це буде прекрасне комбо. просто зона лікаря - хвороба, патологія. а психолог працює зі здоровою частиною психіки. не обов'язково лише з людиною, яка є психічною здоровою, а зі здоровою частиною будь-якої людини, "витягуючи" за її рахунок до кращого життя. бо якщо це ще не остаточне безповоротне перманентне безумство, то здорова частина залишається. як приклад: з людиною у стані психозу при всьому бажанні неможливо провести консультацію чи терапію. бо здорова частина дуже витіснена. тому спочатку її потрібно вивести з психозу (а це медикаменти), а вже потім психолог/терапевт працює зі здоровою частиною. і за рахунок цього можна виявити тригери, що спровокували психоз, розбиратися в проблемах, які виникли через цей стан, працювати над адаптацією до життя з розладом, вчитися розпізнавати симптоми, не забувати пити ліки і вчасно приходити до психіатра + усі інші проблеми які є в житті цієї людини, вона ж не живе у стані постійного психозу, тим паче, якщо лікується.

людина може прийти на звичайну консультацію і ви будете звичайно працювати, й усе буде вирішуватися, й нічого не натякатимеме на те, що ця людина має хворобу. і потім взагалі справи клієнта підуть угору, нові чудові стосунки, підвищення на роботі, чудовий настрій, і вже можна подумати про завершення роботи з психологом, як через тиждень з'ясовується, що ця людина в реанімації після спроби самогубства. а в неї біполярний розлад виявився! може він вперше маніфестував. може людина не знала сама, що то в неї розлад, і прийшла в інтермісії вирішувати поточні проблеми. коли в неї почалася гіпоманія - вона була сприйнята за покращення стану (бо гіпоманія зазвичай продуктивна та позитивна, і не викликає соціальної дезадаптації), якщо ніяк не згадувалося, що людина, наприклад, вже тиждень спить по 3-4 години й почувається повною сил. а психолог ще й бачить її раз на тиждень. за тиждень багато чого може статися. тож як можна сказати, що психолог не працює з людьми, в яких є розлади, якщо наша психіка така непередбачувана? ми ніколи не знаємо, хто і з чим до нас прийде насправді, який би запит цей клієнт не приніс.

​​психолог не лікує розлади, але може працювати з людьми, в яких вони є, просто тому, що це теж люди. правильно було б сказати, я думаю, психолог працює не з психічно здоровими людьми, а зі здоровою частиною психіки, яка є. а там вже в кого і коли скільки її процентів - по-різному буває.

кажуть, "немає психічно здорових людей, є недообстежені", але можна додати, що немає і повністю психічно нездорових людей, є недообстежені на здоров'я.