як подолати свої недоліки?

найкращим способом "боротьби" зі своїми, хронічними "недоліками" є їхнє прийняття (в цілому, це про усе,що ми вважаємо "недоліком" у своєму житті) чесність з собою. зізнатися собі, що я такий, який я є, і, схоже, не змінюся.

 

але усвідомлення того, що я, чи мій партнер чи щось інше в житті не зміниться - вже змінює життя.

 

бо допоки ми будемо себе переконувати, що ми не такі, якими ми є, ці наші особливості, назву їх краще так, будуть мати над нами владу, а не ми над ними.

 

це усвідомлення заводить у глухий кут відчаю, в потім…породжує ідеї. з “так неможливо, нестерпно жити” можна перейти до питання “а як тоді жити?” 

 

якщо я постійно не можу вчасно прокинутися, і кожного разу переконую себе, що наступного дня це буде інакше, цього не станеться. якщо я постійно щось забуваю - зустрічі, подзвонити комусь etc і думаю, що от, ось це не забуду - я так само не зроблю це вчасно або взагалі не зроблю. якщо я обіцяю щось, що в мене дуже рідко виходить, то велика вірогідність, що обіцянку порушує і цього разу. усе це породжує і конфлікти з оточенням, і власне почуття провини та сорому. і усе йде по колу.

 

якщо я усвідомлюю, що я важко прокидаюся зранку, я заводжу будильник, може й не один. от я особисто 8 - на телефоні і смарт-годиннику. якщо я усвідомлюю, що я багато чого можу забути - розсіяність, багато справ, тощо - я записую у щоденник. до дрібниць. якщо я хочу виконувати свої обіцянки - я не обіцяю того, де можу хоча би на 90% бути впевненою, що виконаю. я не люблю пусті обіцянки, і розумію, яке життя нестабільне, розумію, де я сама можу бути нестабільною, тож, можна сказати, я занадто відповідальна для того, щоб щось обіцяти. я дуже рідко це роблю.

 

так само й усвідомлення та прийняття своєї хвороби допомагає її лікувати.

 

усвідомлення того, що якщо за наявного доходу ти щось не можеш собі дозволити, що хочеш, допомагає зробити вибір - або шукати як заробити більше, або знизити рівень домагань. і як би не сумно звучало останнє, інколи це єдине рішення, принаймні, тимчасове, щоб уникнути неврозу.

  

так само, коли ми усвідомлюємо якою людиною є партнер, і що в ньому змінити неможливо - породжує можливість рішень, як будувати з ним стосунки далі і чи будувати взагалі.

 

це про будь-що. і про війну теж.

 

пасивне очікування змін перетворює життя на постійне очікування. спочатку треба усвідомити те, що є тут і тепер, таким, яким воно є, і жити так, ніби воно ніколи не зміниться. це буває боляче, але, але..

 

тоді якраз починаються зміни. бо ми виходимо зі стану пасивного очікування й починаємо діяти, спираючись на наявні вихідні дані.

 

і наші "недоліки" не зникають, вони вже перестають мати значення, бо вони більше нами не керують, вони перестають й бути "недоліками".

 

бо ми стаємо відповідальними.