нарцисична самотність

"Меланхолія" Едвард Мунк

згадуючи міф про Нарциса й називаючи метафорично так людей з нарцисизмом, ми найчастіше обмежуємося уявленням про нарцисів лише щодо останніх рядків міфу. але в одних словах німф, які безнадійно були закохані в Нарциса, є дуже глибокий сенс: 

"О могутня Афродіто, зроби так, щоб Нарцис теж зазнав нещасного кохання!"

нещасним коханням для Нарциса стало не невзаємне кохання. якраз навпаки. він закохався сам у себе (здавалося б, він вже був закоханий). при тому, що він навіть сам цього не знав:

"Вражений Нарцис уже не міг одійти від озера. Раз у раз юнак нахилявся до води, милувався тією дивовижною вродою, не розуміючи, що то він дивиться сам на себе, і страждав від незнаного досі кохання".

 

він увесь виснажився намагаючись дістатися до власного відображення. він сам для себе був недосяжним.

 

"Довго-довго дивився Нарцис у воду на зажурене гарне обличчя, марно намагався торкнутись його рукою, вустами. І раптом неймовірна думка сяйнула йому, наче блискавка:

– Я збагнув: ти – це я! Горе мені, я полюбив самого себе і тепер від кохання вмираю"

 

нещасливе кохання, яким йому помстилася Афродіта, було дуже тонким.

 

в Нарциса закохувалися й до того, як він сам себе покохав - тобто, він поняття не мав, який він прекрасний, просто звик до захоплення. як це пов'язано з нарцисизмом? нарциси не вигадають та не присвоюють собі чужих досягнень, вони вже вважають, що вони в них є чи то прагнуть їх мати. вони бачать реакцію оточуючих - і це теж дає усвідомлення "ага, значить, я таки класний" (або ні - тоді це нарцисична трагедія). я навмисне це хочу підкреслити - нарциси дійсно викликають бажання захоплюватися, бо вони дійсно роблять щось дуже добре, чи то дуже гарні, чи то якісь ще особливі. це не пуста самовпевненість, як деколи інтерпретують. це було б неможливо для нарциса - бо за відсутності реального успіху він страждатиме. а планка в нього настільки висока, наскільки ж високими до нього були вимоги дорослих у дитинстві. тож він сам собі не пробачає помилок.

 

власна успішність, краса, ще якась унікальність тощо проектуються на інших - вони мають бути такими самими, щоб бути гідними нарциса. ідеальними за його власними мірками. зустрічаючи таких людей нарцис зачаровується. і зачаровує сам. намагаючись це зробити так само ідеально, як й усе в своєму житті. тому він може здатися "принцом на білому коні". але зачаровання неминуче пов'язане з розчаруванням. в будь-яких стосунках рано чи пізно ми починаємо помічати недоліки людини, з якою ми разом. проте проживати це розчарування можна по-різному. в нарциса воно таке ж сильне, як й зачарування. тож з найвищого п'єдисталу кохання нарциса летить дуже стрімко й боляче вниз. бог чи богиня скинуті з Олімпу, який нарцис створив.

 

якщо ж відштовхнути самого нарциса то він або впадає в депресію від відчуття власної нікчемності, або так само усе знецінить і буде страждати хіба що з жалю до витраченого на своє кохання часу та зусиль. і в собі теж розчаровується.

 

страждання нарцисс можуть виглядали своєрідно. він буде мовчки усе знецінювати та розчаровуватися. доти, доки йому не полегшає. хоча суїцидальні ризики теж є. 

 

він не може конструктивно пережити зустріч з тим, що хтось не ідеальний і тим паче, що хтось може його не любити.

 

зараз популярно казати, що це "аб'юзери" "токсичні" спеціально зачаровують, щоб потім зробити боляче. так може здатися, якщо подивитися з боку на поведінку нарциса. тільки правда в тому, що це робиться не дуже усвідомлено. і принципі відверто. він дійсно захоплюється. і дійсно розчаровується, інколи від найменшої дрібниці.

 

маючи високі вимоги до себе, не менші нарцис висуває до інших. усюди. тому це справді гарні керівники. а от щодо особистого життя - з цим дуже важко жити. потрібен хтось особливий. це або якийсь фантазійний образ нарциса, який він проектує на інших, хто більш-менш підходить (але ж фантазії розіб'ються об сувору реальність) або в принципі хтось, хто точно не є посередністю ніяким чином. тож або так або ніяк. "краще одному чим з аби кимось" - це про нарциса, але з ремаркою - для нього майже усі є аби кимось.

 

уявляєте, як це важко для нарциса зустріти людину, яку він покохає, навіть таким нездоровим коханням? і як це кохання ще зберегти, якщо воно таки сталося? можливо, тому, чимало нарцисів зосереджуються на кар'єрі, бо там, принаймні, вони можуть покладатися на самих себе. там вони можуть повноцінно реалізовувати свої нарцисичні прагнення частіше досягаючи успіху, ніж в особистому житті.

 

коли говорять про те, що людині не щастить в коханні, стосунках, часто роблять акцент на тому, що це вона якась там суб'єктивно неприваблива, не цікава іншим. але усе може бути навпаки. нарцис нещасний в коханні не тому, що суб'єктивно "не вартий нікого" (він може багатьом подобатися!), а тому що їх "ніхто не вартий". і це стосується не лише любовних стосунків. так само й дружби.

 

доведена до абсурду вибірковість доводить нарциса до самотності. до озера, де він бачить лише своє відображення. так і залишаючись з ним сам-на-сам.