про що це - бути "тут і тепер"?

слова про перебування в моменті "тут і тепер" стали настільки заїздженими, настільки викривленим став їх сенс, що навіть самій часом їх говорити вже не хочеться. але я говорю. бо це дійсно важливо. і який сенс в них вкладає гештальт-терапія?

бути в моменті "тут і тепер" - це не про те, щоб забути минуле й не паритися про майбутнє. це було б, як мінімум, безвідповідально. але загалом - неможливо.

минуле вплинуло на теперішнє, теперішнє впливає на майбутнє. час безперервний, простір нескінченний. тому, ми не можемо бути "тут і тепер" без урахування минулого та майбутнього.

але лише дії в теперішньому можуть щось змінити.

вони не змінять минулого, але можуть виправити наслідки, які є в теперішньому. ми нічого не знаємо про майбутнє, але дії в теперішньому можуть його змінити.

і тут вже від питання часу "тепер" ми переходимо до питання простору - дії можливі лише "тут".

тому про бути в "тут і тепер" - це про те, щоб концентруватися на тому часі й просторі, де щось можливо зробити. елементарно це може проілюструвати цілепокладання. мета - це про майбутнє. щоб її досягти, треба діяти тут і тепер. що тоді реально можна зробити тут і тепер? і якщо бути присутнім в даному просторі та часі, діяти тут і тепер, то досягнення мети хоч і не гарантовано, але ймовірність збільшується.

а якщо неможливо? ну не усе ж від нас залежить. і ми не можемо бути в двох місцях одночасно, як мінімум. і якщо з минулим вже все зрозуміло, воно вже сталося, в нас є, так би мовити конкретний "матеріал для опрацювання", то з майбутнім - ні. і психіка застрягає у фантазуванні, що відбудеться "там і тоді", де нас ще немає. можливо й не буде. можливо, ми навіть не знаємо де саме буде це "там". невизначеність. тривога.

ми стикаємося з необхідністю усвідомити й пережити неможливість. неможливість повернути втрачене, якщо ми говоримо про минуле. неможливість проконтролювати чи знати напевно майбутнє. це може бути боляче, може викликати паніку.. від чого хочеться втекти в контроль чи ілюзії, які постійно будуть розбиватися об реальність. і біль, і тривога, будуть залишатися. бо ми постійно будемо намагатися зробити можливим неможливе. проконтролювати те, що неможливо контролювати. дізнатися те, що неможливо знати. це замкнене коло.

ми вимушені пережити відчай.

щоб бачити, чути, відчувати те, що є тут і тепер. щоб діяти тут і тепер. щоб довіряти. чи навпаки залишити пусті сподівання etc.. ми зберігаємо пам'ять про минуле, й не втікаємо від нього, ми не полишаємо напризволяще майбутнє - ми просто перестаємо фіксуватися й застрягати у фантазіях. ми відпускаємо те, що неможливо утримати чи проконтролювати.

ми просто дивимося широко відкритими очима. на те, що є тут і тепер.

і терапія в даному випадку - не пігулка від болю, бо відчай - це боляче. терапія - це про зустріч з реальністю. щоб таки жити своє справжнє життя. повноцінно. це може бути боляче в процесі, але це як біль від хірургічного втручання при операції. потім ми одужуємо й можемо жити. можливо, зі шрамом, але вже без болю.

але ви й не самі у цьому процесі. терапевт - не просто виконує функцію "зробити операцію", терапевт і для того, щоб ви не переживали свій біль на самоті.