motivation and hedonism

мета ніяк не досягається. немає мотивації. погляньте на кількість мотиваційний спікерів, коучів, тренінгів - є попит, є пропозиція. але в чому проблема? у культивуванні "успішного успіху"? у прагненні досконалості, якої ніколи не досягти? дуже зручна тема, на ній завжди можна заробити, тому що нарцисизм передбачає вічне прагнення до досконалості і таке ж вічне знецінення своїх досягнень - їх завжди мало.

саморозвиток також є нескінченним процесом, тож ви можете сказати, що з психологами може виникнути схожа історія. проте жоден кваліфікований психолог не буде змушувати вас розвиватися туди, куди ви не бажаєте самі, не буде нав'язувати вам думку, що ви недостатньо розвинені впринципі. ми просто працюємо з тим, з чим ви самі хочете, для покращення в житті клієнта того, що він сам вважає своїми проблемами, просто спільно розбираючись з актуальними питаннями чи психічним станом.  як такої мети зробити з вас якогось просвітленого Будду немає, бо ніхто з нас і сам не гуру, не наставник чи просвітлений. як не дивно це може комусь звучати, але в психолога немає мети зробити з вас абсолютно психологічно та психічно досконалу, зрілу, здорову людину. бо, по-перше, це неможливо, а по-друге - в психолога взагалі немає ніякої мети особисто щодо того, щоб щось чи когось із вас зробити. а надмірне зациклення на саморозвитку то теж певний симптом, до речі, як і будь який фанатизм, навіть якщо він стосується чогось корисного, типу правильного харчування чи здорового способу життя (це може бути такою ж самою надцінною ідеєю, що інколи може досягти й рівня психозу - марення надцінних ідей).

але повернемося до питання мотивації. я ніколи ніде не пишу, що працюю з цією темою, бо, як на мене, за відсутністю мотивації стоїть взагалі не питання мотивації, і чи буде готова людина туди піти, то теж велике питання. а когось у чомусь переконувати - то не про мій терапевтичний підхід. тому я не кажу, що працюю з мотивацією. я працюю з іншими питаннями, навіть більш з самою особистістю, вирішуючи які, можна розібратися й з мотивацією, й з метою і таке інше, бо воно вже похідне.

чому так, чому я не вірю в мотиваційні заклики, постановку цілей, успішне (що під цим мати на увазі?) досягнення мети методом логічного переконання? я вважаю, що виключно інтелектуальна мотивація досягнення мети не дуже добре працює. рано чи пізно починається самосаботаж або ж, якщо вистачає сили волі переступити через себе, то при досягненні мети до неї втрачається інтерес, те, що отримав - не приносить ніякого задоволення.

саме тому я б запропонувала йти від зворотного - спочатку шукати те, що приносить задоволення, а потім планувати, як досягти більшої кількості цього в своєму житті, як розвивати його, насолоджуючись процесом, відкривати нові грані. коли сам процес, в першу чергу, приносить задоволення, будь-яка мета стає лише частиною цього процесу.   це, насправді, досить просто, якщо лише відійти від різноманітних упереджень. ти просто щось відчуваєш і, звертаючи увагу на почуття, усвідомлюєш, чого хочеш в даний момент, і тоді питання лише в тому, що ти збираєшся робити з цим далі, і там може бути нескінченна кількість варіантів, також в залежності від того, можливо це взагалі чи ні. якщо йти навпаки, від поставлення мети до дій для її досягнення, то можна зіштовхнутися якраз із тим, що це не приносить задоволення, бо отримав зовсім не те, що хотів. 

я в чомусь прихильниця гедонізму, я не можу робити те, що не приносить мені задоволення, чи не принесе його в найближчій перспективі. інколи важко зрозуміти, чого хочеш, але що якщо й не ставити ніякої мети, а просто йти за процесом, досліджуючи, що подобається, а що ні? можна довго варитися в розмірковуваннях, а можна плюнути на це й просто жити. можна ставити мету у стосунках з людиною, а можна просто ними насолоджуватися. ось і вся мотивація це продовжувати, більше нічого не потрібно. інколи, дізнаючись, що я психолог, люди питають мене, чи не аналізую я їх.. ні, я не аналізую, я проживаю свої почуття у ці моменти. бо коли ти просто орієнтуєшся на свої почуття, і залишаєшся чесним із собою в цьому, можна зрозуміти, чи підходить тобі це спілкування/стосунки, чи ні, й аналізувати когось тут взагалі не потрібно.