втеча від почуттів

Педро Рубенс, "Смак"

в гештальті, серед багатьох захисних механізмів, виділяють таку штуку, як дефлесія. захисні механізми не просто так називаються захисними - вони захищають нашу психіку. але коли їх дія надмірна, а, особливо, деструктивним чином, то цей захист закриває шлях до сприйняття реальності взагалі. тож в гештальті, на відміну від психоаналізу, вони частіше називаються механізмами переривання контакту. переривання контакту з собою, іншими, світом..

отож, про дефлексію. по-суті, простими словами - це втеча від такого контакту зі своїми почуттями, які можуть бути стосовно будь-чого. інколи вона буває корисна. наприклад, коли почуття накривають так сильно й довго, що вони вже можуть призвести до деструктивних наслідків, хоча й зустріч з почуттями необхідна, і з цим ми в першу чергу працюємо. бо саме через почуття можна прийти до усвідомлення своїх потреб, а через усвідомлення потреб, до дій, які можуть їх задовольнити. і навіть якщо не можуть, з цим теж варто зустрітися, а не заперечувати реальність, щоб виходячи з цього все одно якось жити далі.

можна сказати, що дефлексія, це щось типу: хочу сексу - йду на шопінг. сумно - йду поїсти. злюся - їду на великій швидкості, порушуючи правила дорожнього руху etc.

дефлексія корисна, наприклад, коли ти плачешь 24/7. що ж, зустріч з почуттями важлива, але інколи й не завадить відволіктися. але конструктивно. й інколи. це може бути перегляд фільму, приготування смачної вечері, якась приємна покупка, вечірка, поїздка, читання якоїсь книжки..

але є й некорисні шляхи. крім того, коли це відволікання є постійним, навіть тими конструктивними способами, які я перерахувала вище, є взагалі деструктивні. це ті, що в результаті постійного відволікання викликають залежність. дехто каже, що ми усі залежні від чогось, наприклад, від того ж сексу та їжі. але це не залежності, а задоволення вітальних потреб, без яких людство вимерло б. звичайно, без перебільшення - адже є харчова залежність (компульсивне переїданням). але витоки з вітальних потреб. шопоголізм та трудоголізм. це залежності не настільки вітального походження, але теж, людям потрібен одяг та праця, щоб було в що вдягнутися та забезпечити себе, це те, що сприяло розвитку цивілізації. але як залежність - це вже перебільшення, перекривання проживання почуттів надмірною працею (через яку людина втрачає стосунки, відпочинок й яка інколи може й до інфаркту довести) або ж такі витрати на одяг, що призводять до їх відсутності. залежність від азартних ігор - прагнення до успіху, то прекрасно, але успіх через азартні ігри - то ілюзія успіху, бо він і не досягається. зловживання кавою та сигаретами - теж залежності, але останнє ще й часто називають шкідливою звичкою. а от про героїнову залежність я ще жодного разу не чула, що то шкідлива звичка, навіть звучить дивно. ще питання в усвідомленості. людина, що палить, наприклад, зазвичай усвідомлюється, що то шкідливо й те, що в неї залежність. люди з алкоголізмом не визнають, що вони залежні. залежні від марихуани, можуть сказати, що "травка - це не наркотик".

в центрах реабілітації залежних людей, не буде шопоголіків, трудоголіків, кавоманів, людей з переїданням, азартних гравців, курців табаку.. там будуть люди з алкоголізмом та наркоманією. бо саме ці люди більш за усіх не усвідомлюють своєї залежності, вона саме в них найсильніша та найнебезпечніша для здоров'я. для життя. то не значить, що не треба зважати на усе інше. в невеликій кількості не дуже часто щось ще й може не стати залежністю. але грань дуже тонка.. вживання та зловживання різні речі. як випити бокал вина колись там, або не мати змоги прожити й дня без нього, навіть якщо то просто бокал. це велика різниця. але ті, хто є залежними, навіть коли перестають вживати зовсім, не мають вживати навіть того бокалу раз на місяць, бо є великий ризик знов не зупинитися. а героїн взагалі викликає моментальну залежність з першого разу.

 

коротше, відволікатися інколи треба. але інколи. й конструктивними способами. а також важливо відрізняти й залежність від захоплення та інтересу.