одного поля ягоди ті ще фрукти

 

 Ґюстав Клімт "Поцілунок"

ми сходимося через спільне. схоже. це те, що ми відразу помічаємо. десь на рівні печерної людини, це як знак "ми з тобою однієї крові". це про безпеку. про розуміння. про прийняття.

але повна схожість неможлива. більш того, повна схожість веде до занепаду. на біологічному рівні - що стосовно рослин, що тварин, що людей - статеві стосунки між кровними родичами призводять до важких генетичних хвороб. не просто так з давніх часів є табу на інцест. це шкідливо на всіх рівнях. але залишалися союзи між кузинами та кузенами, що всеодно мало печальні наслідки. отака вона - генетична схожість. не маю нічого проти гомосексуалів, але якщо б усі були гомосексуальні - то людство вимерло б. тому не дивлячись ні на що, гомосексуали завжди будуть меншиною, бо природа більш зацікавлена в продовженні життя. отож, я не вірю в те, що можна комусь змінити орієнтацію ЛГБТ-маршами. та і сенс в них інший. але мова не про це.

тобто, нас притягує спільне на первинному рівні

 - як мінімум, приналежність до одного біологічного виду. дружнього племені. до однієї вікової категорії, якщо говорити вже про сексуальні стосунки. і, як не крути - найчастіше, до своєї раси. до спільної мови. хоча останні 2 пункти вже стають не такими значущими. але от прагнення до стосунків з іншим біологічним видом - то серйозне порушення психічного здоров'я. звідси ж і цікавість до людей зі спільними поглядами, інтересами etc. це теж ніби сигнал "ми з тобою однієї крові". але тут вже часто це буває пасткою.. в нас досі несвідомо вмикається "мозок печерної людини", який не вписується у сучасний світ. чи навпаки. якщо колись для виживання було достатньо розуміння того, що перед тобою така ж людина, як і ти, а не кінь, то зараз для виживання вже не грає ніякої ролі, чи подобається вам одна і та сама музика. а цей механізм так і продовжує працювати.

але після того, як та сама печерна людина помічає перед собою людину і до неї поступає сигнал "ми одного виду", наступним кроком неминуче буде знаходження різностей. бо він різностей залежать і почуття, і бажання, і очікування і стратегія поведінки. це мені ворог чи друг? жінка це чи чоловік? старше/молодше за мене? і так далі..

так само і ми, спочатку помічаємо, чим ми схожі з іншою людиною й, спираючись на це, обираємо її чи ні. а далі помічаємо різності. і так само обираємо, залишаємося ми, чи ні. або яким чином. що можливе між нами з цим різностями?

але в цій людині, ще до зустрічі з нею, вже є те, що ж для вас спільним та різним. просто майже в усіх випадках першим ми бачимо спільне й захоплено кричимо "він/вона такий самий як я! ми на одній хвилі!" але двоє на одній хвилі довго не протримають. була якась пісня "ми розійшлися, як в морі кораблі".. та добре ж, що розійшлися. різне ми бачимо потім. а на третьому кроці ми можемо це інтегрувати. не поляризувати - точно така як я, чи зовсім не такий, як я. а бачити і те, і інше. і вже усвідомлено робити вибір, чи залишати цю людину в своєму житті.

 

для мене важливо, що ми схожі. але лише цього недостатньо. 

для мене не важливо, що ти не такий, як я. для мене важливо, щоб ти приймав те, що я інша.