синдром "Мадонни-шльондри"

Carlo Crivelli - Maria Magdalena

колись я дивилася фільм про Елвіса Преслі, і мене там найбільше зацікавив момент, де після того, як його люба дружина народила дитину, він не зміг займатися з нею сексом: "тепер ти мати". і знайшов коханку. притому, що його дружина була значно молодша за нього, тобто справа не у віці. вона залишалася такою ж привабливою. справа не в зовнішності. справа в самому факті - вона народила дитину. в результаті сексу з ним.

згадую ще один комедійний фільм, вже не біографічний "Аналізуй це" - про кримінального авторитета та його психоаналітика. у цього мафіозі була чудова сім'я, якою він дуже дорожив. але були в нього повії і коханки, тому що ні в якому разі "я не можу займатися оральним сексом з матір'ю своїх дітей".

Олександр Блок був закоханий у жінку, з якою ніколи не мав сексуальних стосунків. це було невинне, піднесене, платонічне кохання. а для сексуальних стосунків були повії. їм він присвячував вірші, до речі, також.

отож, це він і є - синдром Мадонни-блудниці, як його назвав дідусь Фрейд, який його і відкрив: "там, де такі чоловіки люблять, вони не мають бажання, а там, де вони хочуть, вони не можуть любити". коли жінка, яку кохаєш і захоплюєшся - одна, а сексуально бажаєш іншу. перша для серйозних стосунків, чи навіть платонічного кохання, друга - для розваг та сексу. у свідомості відбувається розщеплення - ці образи не можуть інтегруватися. чоловік не може бачити в одній жінці і те, і інше. напевно, це може частково пояснити популярний сценарій: чому з жінками, яких не бажають - все ж не розлучаються і повертаються до них, а на коханках не одружуються.

цей синдром стосується саме чоловіків. можливо, в жінок він також є, але в іншому форматі. підозрюю, тому є певні давні історичні причини. одна з гіпотез саме й спирається на давні міфологічні та християнські архетипи: жінок представляли або як мадонн, або як блудниць.

теорія Зігмунда Фрейда, щоб не вдаватися до складних термінів, пов'язана зі страхами, що спирають на минуле в стосунках та почуттях до батьків. я не прихильниця цієї теорії, бо тоді такий синдром був би майже у кожного чоловіка. більш ранні теорії говорять про первинну ненависть чоловіків до жінок взагалі і таке явище виникає як несвідома помста матері, яка також могла бути холодною та неуважною.

вважаю, що кожен випадок потребує окремого аналізу, але загалом у всіх цих теоріях все одно є спільне коріння, і тут скоріш реалії психосексуального та соціального життя вплинули на міфологію, аніж навпаки - вона просто була втіленням актуального. Ліліт - яскрава, сексуальна, незалежна перша жінка, яку викреслили зі Старого Заповіту. залишили Еву - просту, слухняну дружину і мати. в Новому Заповіті є ще цікавий образ жінки - Марія Магдалена, яка була повією, а потім стала святою. але - або шльондра, або свята - третього не дано.

в мене немає сумнівів, що цей синдром пов'язаний з матір'ю, адже вона є першою жінкою, з якою хлопчик має стосунки, які б вони не були. а в кожного тут може бути своя історія. часті випадки: одинока жінка, від якої пішов чоловік до іншої, стала нав'язувати сину уявлення про те, що всі жінки - шльондри. і хлопчик починає так само звинувачувати в розлученні батьків третю особу - коханку батька. так і формується упередження про жінок.. але, звісно, це не може стосуватися самої матері. протилежний сценарій - коли мати не доглядає свою дитину через коханців. тоді теж може сформуватися упередження щодо жінок, проте прагнення знайти теплу та люблячу жінку, яка б замінила мати - залишається. але два в одному не вкладаються в голові. сюди можна віднести й мати, інколи позбавлену усіляких проявів сексуальності та наявності сексуального життя, але дуже гіперопікаючу, не залежно від того, є в неї чоловік чи немає. як то кажуть, двері батьківської спальні мають бути зачинені, але дитина має бачити те, що що у її батьків є і між собою стосунки, що вони батьки для неї, але ж і чоловік та дружина один для одного.

тож головним терапевтичним завданням є інтеграція цих образів. для чого необхідне зняття проекції минулого досвіду на теперішнє й "переформатування" упереджень.