чи любиш ти

Вільям Бугро "Викрадення Псіхеї"

"Щоб бути коханою і кохати, необхідна мужність, відвага вважати певні цінності гідними вищої уваги, а також відвага заради цих цінностей ставити на карту все" 

Еріх Фромм "Мистецтво любові"

 

любити буває складно. важко. боляче. але й неймовірно прекрасно. любов може ранити, вона ніби зриває усі маски, що ти одягаєш на себе, оголює душу, відкриває її. це так небезпечно. це страшно. й хочеться закритися, не приймати її, втекти від неї..

але коли ти її відчуваєш, якщо дозволити собі її відчути, не замислюючись ні про що більше, варті того, щоб померти за них потім...

не замислюючись. не замислюючись про одне, але замислюючись про інше. якщо ми говоримо не просто про стан, але й про процес. не лише замислюючись про любов, думаючи про неї, скільки відчувати її, бажати щось робити з цього почуття для іншої людини - і для цього потрібна праця над собою теж. і не лише бажати. робити. любов передбачає активність.

"любов завжди вимагає реакції на приховані потреби у стосунках між двома людьми" 

Еріх Фромм "Мистецтво любові"

 

яку ж активність? але відповідь на це питання можна знайти лише в процесі - зрозуміти, що потрібно іншій людині. з'ясувавши яку, шукати відповідь на питання "як саме?". але перше питання, на яке потрібно чесно з самим собою поговорити - це "навіщо?"

ось в цьому "навіщо" в криється сутність любові. я роблю щось, бо я люблю, або що хочу, щоб любили мене? мільйон благань "я хочу, щоб мене любили". якщо не люблять - "я хочу перестати любити". є "привороти" для того, щоб полюбили тебе, але я ніколи не чула щось про "приворот" самому полюбити. а кохання виходить з того, що ти хочеш і робиш щось, бо любиш а першу чергу сам. ти любиш, тому в тебе є потреба віддавати, а не в тебе є потреба щось узяти. коли це взаємний процес - то просто збагачуються обидва. але навіть якщо лише один - це теж багатство. бо в тебе вже є більше - твоя любов.

 

"для більшості людей проблема любові передусім полягає в тому, щоб любили їх, а не вони самі, тож ідеться зовсім не про здатність людини любити. Отже, для них проблемою є те, як зробити, щоб їх любили, як бути тими, кого люблять" 

Еріх Фромм

 

при реєстрації шлюбу зі штампом в паспорт ніхто не дає обітниць. питають про згоду. і коли ми кажемо "так", то.. що ж це значить? згода на що? на офіційно зареєстрований шлюб з усіма громадянськими нюансами, що він за собою несе, хоча й з цима положеннями не усі знайомі. що ж, це дійсно необхідно, необхідно мати офіційний документ, бо й без нього може в майбутньому буде багато проблем. але якщо зануритися глибше - ця згода - навіщо? про що вона? про те, що я зазначила вище? про статус? про сукупність усього цього? а чи є в ній щось про відповідальність перед іншою людиною не лише на рівні офіційного папірця? чи є там взагалі - любов? отож, любов та шлюб не тотожні. ми називаємо громадським шлюбом тих, хто не завіряє офіційно стосунки. а церква називає громадським шлюбом той, який завірений лише в РАГС. бо в першому випадку лише про згоду з державою, насправді. вінчання в церкві передбачає згоду з Богом. а, якщо ви пам'ятаєте ці слова Ісуса "Бог - то є любов". Бог в тобі та поза тобою. і це питання не самої по собі релігії чи віри, не питання самого вінчання, просто вдумайтесь у ці слова. це справді глибоке усвідомлення.. Бог є ти сам. і визнаючи своє кохання, свою відповідальність перед іншою людиною, ти визнаєш її перед самим собою. і береш її на себе.

але і те, й інше - водночас про певні гарантії. тому що навіть уявити собі, що гарантій немає - страшно. але насправді їх дійсно немає. як ці стосунки не реєструй.

 

"любити означає зобов’язати себе без жодних гарантій, віддати себе повністю, сподіваючись, що наша любов пробудить любов у тому, кого ми любимо"

 Еріх Фромм "Мистецтво любові"

 

часто говорять про любов з точки зору задоволення потреб. мій улюблений гештальт в більшості випадків говорить так само. отож, що виходить - гармонійні стосунки, про які так люблять казати - це про задоволення потреб? отож, насправді, якщо це усіх задовольняє, то окей. але важливо хоча б усвідомлювати, що це не про любов.

а як би ти описав свою любов? як ти любиш? на якому рівні розвитку твоя любов?

"Дитяча любов дотримується принципу "Я люблю, бо люблять мене". Принцип зрілої любові - "Мене люблять, бо я люблю". Незріла любов каже: "Я люблю тебе, бо ти мені потрібен". Зріла твердить: "Ти потрібен мені, бо я тебе люблю". 

Еріх Фромм "Мистецтво любові"

 

це не засудження жодного з варіантів. ми усі їх проходили, проходимо.. це про процес розвитку та зростання любові. мистецтво.

я не дуже вірю у слова "я нікого не люблю". може - не дозволяю собі полюбити? не хочу розвиватися в тому, як любити? хочу, але ще не дуже вмію?.. "мене ніхто не любить й мені це не потрібно, і я нікого не люблю й не хочу любити", от, можливо, правда в останніх словах. я не хочу любити, тому боюся полюбити? або хочу, щоб мене любили, але мене ніхто не любить? ми питаємо "чи любиш ти мене?" але, чому це важливо - бо тобі потрібно отримати любов, чи тому, що ти її маєш? можливо, почати треба з питання "чи люблю я тебе?.."

здається, першою психологічною книгою, яку я прочитала була робота Еріха Фрома "Мистецтво любити". це було наприкінці мого 11 класу, коли я мала визначитися з професією, але не робила цього. і на психологію не хотіла. в той момент, ще й не думала, щоб йти на цю спеціальність. мені дали почитати й я прочитала. і якось ніби несвідомо, мені здається зараз, що навчання психології було і є навчанням мистецтву любові. у всіх сенсах.