Solastalgia

 

Lost in Kiev - Solastalgia (Spotify)

ходила кімнатою вночі, як завжди, слухаючи музику. це було щось з пост-року, і, як завжди, Spotify підкидає періодично нові треки з добірок схожої музики. так я вже багато крутої нової музики для себе відкрила.

отож, починає грати рандомний рекомендований пост-роковий трек. мені подобається і зазираю, що за гурт. а назва "Lost in Kiev". ого, подумала, чуваки з України? у нас мало хто грає пост-рок, та й жанр в цілому не дуже популярний. а музиканти - не з України. а - з Франції!

прикольно, чорт, раптово натрапити на музику улюбленого та не популярного жанру, від французького гурту з назвою міста моєї країни, коли я знаходжусь саме у Франції.

гурт виник ще до війни, і назва пов'язана з якоюсь романтичною історією, що сталася у Києві, про яку вони від когось почули. з початком війни написали пост про засудження росії та пояснили, що й гадки не мали, що Kiev - це транслітерація з російської, а правильно - Kyiv.

якщо ви не слухали пост-рок, то поясню - це електронно-інструментальна музика, яка виходить за межі стандартної музичної композиції "програш-куплет-приспів-програш-куплет-приспів". зазвичай це музика без вокалу, інколи є невеликі текстові вставки або голос звучить десь далеко фоном, фрази з фільмів, радіо і т. д. наперевіс до того, що найчастіше це музика без слів, сутність композицій у назвах треків. і нерідко вони довжиною в речення.

отож, чим далі, тим цікавіше. більше половини треків у Lost in Kiev - назви певних психічних станів, навіть розладів, психологічно-екзистенційних переживань або ще якимись посиланнями на усе це.

мені пощастило відкрити цей гурт для себе якраз перед виходом нового сінглу (про який я дізналася з профілю групи в інсті, на який я підписалася тоді ж, коли й відкрила цей гурт). новий сінгл з назвоною Solastalgia.

я, чесно скажу, вперше почула це слово. воно не з безпосередньої психологічної термінології. але вони й самі дали пояснення, далі я сама вже докопувалася.

слово придумав австралійський філософ, тож якось в основному Австралією його використання й обмежилося, але там його використовують і в психології, і в політиці, і в медицині.

соласталгія поєднує у своїй назві два слова - sōlācium (втіха) і грецького кореня -algia (біль, страждання, горе), чорт, це можна досить широко трактувати..

чи моя це проекція, чи я маю рацію, але, здається, це саме те, через що масово проходять українці зараз в психологічному сенсі. особливо ті, які залишилися в Україні. чому я так вважаю?

Гленн Альбрехт, філософ, який придумав це слово, описував солосталгію як 

 "тугу за домом, коли ви все ще вдома". як ностальгія, тільки в іншу сторону. місце не змінюється - все змінюється на тому ж місці. ти там, де і був, але навколо все змінилося і ти безсилий тут щось змінити. стихійні лиха, зміни клімату.. в основному кажуть про клімат. і зараз такий сучасний продвинутий світ, що цивілізовані країни просто намагаюся розгрести лайно, що цьому передувало. ніхто не каже про війну, бо кому ж в голову могло таке прийти?! але в голову не прийшло, а на українську землю таки ступило. тож хіба війна, що застала тебе раптово вранці і.. залишилася.. не та ж соласталгія? дистрес, коли ти вдома, але усе змінюється і ти нічого не можеш зробити з цим? або тебе відкидає у страх того, що це станеться знов, бо колись було - як компонент птср?

я намагаюся збагнути, де я на шкалі соласталгії та ностальгії.. я не можу сказати, що в мене соласталгія, бо я не вдома. і не можу сказати, що ностальгія - я не хочу додому, бо, якраз, вдома усе змінилося. я хотіла в той дім, який був, але це неможливо. і від цього усвідомлення та відчаю я вже не хочу. але чи легше? це постійний мікс соласталгії та ностальгії.. як назвати той стан, той дистрес, коли дому в тебе в принципі немає, хоча нібито і є?..