Через 5 осіб кожен з нас знайомий з англійською королевою

королева Єлизавета ІІ

Чули про теорію шести рукостискань Стенлі Мілгрема та Джеффрі Треверса? Кожні дві людини розділені в середньому п'ятьма рівнями знайомих. Тому маючи якийсь орієнтовний набір даних, ми можемо знайти певну людину. В нинішню еру соціальних мереж цих "рукостискань" може бути і менше. 

Ми можемо бути скільки завгодно незадоволені та обурені тим, як багато питань вирішуються просто "по знайомству", але це нікуди не зникне. З рештою, ми усі все одно так чи інакше включені в цю систему. 

Ніхто не може все знати та вміти. Але багато питань можна вирішити просто через систему комунікацій. "вірю в силу соцмереж" - навіщо б інакше ми робили усі ці дописи та просили про репости? 

Усі алгоритмічні системи починають все більше технічно автоматизуватися. В багатьох сферах вже не потрібно багато людей - бо є техніка. Але техніка не замінить живе спілкування, техніка не викликає емоцій. Але і технічний прогрес теж пов'язаний з системою комунікацій - транспорт, телефонний та інтернет-зв'язок. Бо комунікація - основа всього. Бо ми соціальні істоти. Напевно, тому й сказано у Біблії, що першим було Слово.

Є думка, що техніка може витіснити людську працю, людей. В багатьох сферах це вже відбулося. Але я не вірю в те, що це станеться повністю. Бо техніку теж створила людина. Бо без людей і техніка не потрібна. 

Я спілкувалася з онлайн чат-ботами психологами, в рамках експерименту. До певної пори в певних аспектах це працює, але наступає момент, коли усі вони заходять в глухий кут. І, тим паче, морально легше від спілкування з програмою не стане. Нам потрібна жива людина. 

Ми можемо використовувати перекладачі, але і на своїй мові ми не завжди один одного розуміємо. У той же час, і на різних мовах можна знайти більш "спільну мову", ніж з кимось із земляків. Знання багатьох мов сприяє легшій побудові спілкування, але тільки одне знання мов його не побудує. Можна вивчити 10 мов і мати соціофобію. Можна знати одну - і мати сто друзів. Не складно здогадатися, кому буде легше житися. Міжособистісна взаємодія - це дещо набагато ширше та глибше за мову. 

Комунікація - складна і тонка штука, але якщо навіть нічого не вміти, окрім як мати талант до спілкування, можна багато чого досягти. Проте я припускаю, що кожна середньостатистична людина вже народжена зі здібністю до комунікації, вона вроджена, це частина інстинкту виживання. А талантом ця здібність стає завдяки вихованню, освіті та життєвому досвіду. Але найважливіше в цьому - просто не заважати спілкуватися. І це дуже тонка штука - одночасно не боятися йти на діалог, вміти його будувати, підтримувати і вчасно закінчувати. Інколи й не починати. Говорити і слухати. Проявляти ініціативу і не нав'язуватися. Бо спілкування - це вся ця система. 

Я вважаю, що виховуючи дитину, в першу чергу треба самому з нею багато спілкуватися - про усе підряд, вчити гарним манерам спілкування, а потім не заважати їй спілкуватися з іншими. Даючи освіту дитині - в першу чергу піклуватися про вивчення мов - рідної та інших. Але, знову ж таки - не за рахунок зменшення спілкування з друзями. 

Є забобон, що нікому не треба розповідати про свої плани - я ж роблю навпаки. Бо чим більшій кількості людей я розкажу про них, тим більша ймовірність, що хтось з них мені в цьому якось допоможе. Знайомий знайомого знайомого мого друга.. Ми ж самі по собі дуже незначні. Але через 5 рукостискань знайомі з англійською королевою. 

Проте це спілкування має бути щирим. Емпатійним. Одна справа, якщо ти маєш друга, який може допомогти, але інша справа, якщо ти заводиш друга для допомоги. Якщо допомога одностороння, то той, хто віддає рано чи пізно вигорить. Ми не можемо щиро дружити з усіма підряд, але можна просто вміти дружньо та конструктивно спілкуватися з іншими. І чим більше ми будемо спілкуватися з іншими людьми, розширюючи мережу комунікацій, тим більша ймовірність і знайти тих самих, своїх - друзів та коханих.