причини та тригери суїцидальної поведінки

є причини, є приводи і є тригери. говорячи про причини самогубства часто ними називають якраз останні. а їх безліч. тому що вони досить індивідуальні. а от щодо причин, тут, насправді, простіше, якщо можна так сказати.

інстинкт самозбереження неймовірний сильний. інакше б кожен, хто думав про суїцид, здійснив його. але думки можуть залишитися думками і врешті решт може й покинути голову. тому для того, щоб наважитися на суїцид, потрібна вагома причина, така, яка створює відчуття справжньої нестерпності життя + відчуття безвиході. і це може бути як в довготривалому стані, з плануванням суїциду, так і раптово - від впливом сильних емоцій. дуже сильних. останні суїциди з одного боку відносно простіше зупинити: людину треба вчасно "загальмувати" та заспокоїти, і, може, завтра вона взагалі не буде хотіти своєї смерті. людина і сама в процесі в останню хвилину може так само раптово передумати і навіть викликати сама собі швидку. також, не маючи плану, ймовірність вижити більша. але головний ризик такого суїциду в тому, що зазвичай він непередбачуваний. так, це може бути тривала депресія і раптово щось ще сильно тригернуло, стало останньою краплею. саме тому, якщо людині в депресії почало ставати краще, це не значить, що вона потребує меншої підтримки. крім того, у стані глибокої депресії дуже низький рівень енергії, щоб щось зробити з собою, взагалі щось робити. і, як не дивно, ризик збільшується на виході з депресії - коли настрій все ще поганий, але енергії вже стало більше. але це може бути і взагалі іншим чином. ввечері ви радісно тусувалися з людиною, добре попрощалися, а на ранок її...немає. . останній варіант характерний для людей з біполярним афективним розладом та межовим розладом особистості. у цих випадках рекомендаційні списки "як зрозуміти, що людина може збиратися вчинити самогубство" можуть нічого не дати.

отож, справжніми причинами депресії найчастіше є не якісь там ваші питання чи розмови про нього, не книги/фільми/музика, і навіть не завжди події життя. усе це скоріш приводи та тригери. повторюся, інстинкт самозбереження дуже сильний, тому для того, щоб щось спровокувало спробу самогубства, потрібно неабияке підґрунтя. колись я давала інтерв'ю стосовно підліткових груп смерті і там я теж це казала: звісно, що групи смерті треба відстежувати й викорінювати, але для того, щоб дитина взагалі долучилася до такої групи, мають бути свої особисті більш значущі причини + відсутність антисуїцидальних факторів, про це ще поговоримо. тобто, усе навпаки - не така група/спільнота викликає бажання смерті, а бажання смерті приводить до такої спільноти. і підкріплюється. стосовно культурних чинників типу депресивної музики - не музика викликає депресію, а депресія викликає бажання слухати таку музику. це щось, що дає відчуття, ніби тебе розуміють. бо це смішно чути, як від депресії (відрізняйте від просто поганого настрою) рекомендують слухати позитивну музику. як бенкет під час чуми. ця музика сприймається як насмішка над почуттями.

найчастішими причинами серед психічних захворювань є:

1) шизофренія (генетичний хронічний розлад),

2) великий депресивний розлад (уніполярна депресія, теж генетична та хронічна, відрізняється від психологічної),

3) біполярний афективний розлад (БАР, генетичний хронічний розлад) і сюди ж шизоафективний розлад (ШАР, поєднує в собі симптоми шизофренії та біполярного розладу)

4) межовий розлад особистості (психологічного походження).

саме в такому порядку за поширеністю.

 

цікаво, чому ж не депресія, а саме шизофренія? тому що депресія як-ніяк все ж трохи емоційно забарвлена, це ридаюча пустота. і вона не завжди супроводжується психозом. шизофренія це  пустота в безодні. депресія, як і БАР розлад настрою - першочергову роль відіграє настрій і від нього залежить бачення світу, шизофренія - розлад мислення, тому в ній задіяно більше складних мисленнєвих конструкцій, які впливають на емоції потім, другорядно - від бачення світу залежить настрій. 

і вона завжди психотична, на відміну від шизоафективного розладу (психоз періодичний), БАР та уніполярної депресії (періодичний психоз або відсутній взагалі).

от згадайте свої сни - вони мають всю структуру психозу. і добре, коли сни добрі. а якщо це кошмари? уявіть чи згадайте якийсь свій кошмарний сон і уявить, як би воно було - жити в цьому увесь час. напевно, тоді смерть здається варіантом "пробудження".

Великий депресивний розлад/ уніполярна депресія - це безпросвітний поганий настрій без об'єктивної, зрозумілої причини. тут, якщо проводити таку ж аналогію зі сном, така штука - людям в депресії часто хочеться дуже багато спати. з одного боку, через брак енергії. з іншого - сон здається кращим за життя. тому в цьому випадку бажання суїциду є бажанням якраз не прокидатися, заснути вічним сном у прямому сенсі цього слова. можливо, саме тому більшість суїцидів здійснюються рано вранці - у людей в депресії найгірший стан саме зранку, якщо ми говоримо про уніполярну депресію, але при біполярній також. при психологічній - навпаки, гірше ввечері.

при БАР ризик суїциду нижчій, ніж при простій депресії (уніполярній). банально тому, що життя людини з БАР більш емоційно насичене загалом. навіть у депресії може промайнути спогад, як колись було добре. є різні протилежні фази настрою, тому десь у глибині зберігається пам'ять про інший полюс, а людина в уніполярній депресії в легшій або тяжчій депресії завжди. а при БАР та ШАР - це періодично. тому біполярна депресія дещо інша, ніж уніполярна. проте великий ризик самогубства при змішаних фазах настрою - коли енергії багато, як при манії, але настрій поганий, як у депресії. і також високий рівень афективних раптових, непередбачуваних суїцидів.

при межовому розладі особистості ситуація дещо схожа з БАР в плані змін настрою. тому суїциди теж можуть бути непередбачуваними та раптовими. головна відмінність - їм можна знайти пояснення (химерне, але воно є) - якесь перебільшено емоційне сприйняття якось ситуації. є ситуація на яку є така реакція - тригер. і, що людина болісно реагує на такого роду ситуації є її типовим постійним патерном 24/7 майже усе життя. тому, добре знаючи людину, можна знати її особисте пояснення. при БАР ситуація може бути просто тригером, або її може не бути взагалі. одна й та сама ситуація в різних фазах настрою може викликати різні емоційні реакції - вони сильніші, з ними складніше впоратися, але вони не є постійним патерном поведінки особистості. бо БАР і не розлад особистості. він є генетичним, внутрішнім розладом, на рівні ДНК, тому - невиліковний і контролюється в першу чергу медикаментозно. межовий розлад особистості сформований переважно умовами життя особистості у дитинстві, грубо кажучи - дитячі травми певного типу. тому тут якраз пігулки мало з чим допоможуть. потрібна дуже довга терапія. але з біполярною генетикою це прекрасно поєднується й розростається на її підгрунті, тому досить часто БАР і межовий розлад особистості є коморбідними (коли є декілька розладів одночасно).

серед інших першопричин самогубства я б виділила невротичну/психологічну депресію (викликана подіями у житті), тривожно-депресивний розлад. на щастя, це лікується, інколи й без пігулок - просто психотерапією, але в компанії з ними буде швидше.

також сюди я б віднесла ускладнене проживання горя або іншої складної психотравматичної події - наприклад, згвалтування. хоча теж питання, це причина чи все ж таки теж тригер. в будь-якому випадку це травматичні події зашкалюючого рівня. ви можете почути, як люди говорять, що тепер не знають, як жити далі, який в цьому сенс, життя стало муками.

усі ці причини об'єднує одне - страждання. біль. скажу знов - наш інстинкт самозбереження дуже сильний. згадаймо, як ми реагуємо на біль у тілі? ми хочемо її спинити. біль сигналізує про те, що щось пішло не так в організмі, щоб ми з цим щось зробили. і коли нічого не допомагає, то люди можуть хотіти померти - не просто так придумали евтаназію. а якщо людина не хвора, але її катують? вона може просити про смерть врешті решт. справа не в тому, що вона хоче померти, їй дуже боляче жити. 

а для нашого організму біль - це загроза, що логічно. тож це бажання смерті є побічним ефектом інстинкту самозбереження.

у Сабіни Шпільрейн (пацієнтки, коханки й учениці Карла Юнга), є гарна робота про потяг до смерті "Деструкція як причина становлення", вона навіть Фрейда надихнула на відхід від теми Еросу до теми Танатосу - роботу "По інший бік принципу задоволення".

а веду ж це все до того, що з психічним болем така ж сама історія. і наша психіка так само прагне зберегти себе, захистити. суїцид може бути наслідком інстинкту самозбереження. це як моральне катування, яке не спиняється. і суїцид здається пігулкою від болю.

це, власне, про причини. виходячи з них, можна звернути увагу на наявність факторів ризику та антисуїцидальних факторів - тобто те, що допоможе або піти з життя, або, навпаки - жити. про це іншим разом.